газета Нова Доба (Черкаси), черкаські новини та події

Любителі “живого” пива цінують його за неповторний смак, який втрачається при пастеризації

«Живому» пиву споживачі віддають перевагу через його незвичний смак

Пиво в пляшках, яке черкащани завжди пили з задоволенням, останнім часом усе більше поступається, так званому, «живому». Його рекламують на кожному кроці, мовляв: «живе» пиво має не тільки неповторний смак, але й дуже корисне для здоров’я.
– «Живе» пиво відрізняється від звичайного лише тим, – розповідає директор ВАТ «Уманьпиво» Анатолій Кисіль, – що воно не проходить процесу пастеризації. Тобто і «живе» пиво, і звичайне виготовляєтся за однаковим рецептом і з однакових інгредієнтів і відрізняється тільки процесом виготовлення. Річ у тім, що років 15 тому пиво в нас іще не пастеризували, тобто, воно все було «живе» й мало зовсім інший смак. Єдиний недолік такого напою в тому, що він недовго зберігався. Тому й почали з часом його пастеризувати, тобто швидко нагрівати й швидко охолоджувати, щоб у ньому не залишилося мікроорганізмів. Після цього процессу пиво могло зберігатися місяцями, але при цьому воно втрачало свій неповторний смак. Саме через це все пляшкове пиво здається однаковим на смак.
Переваг «живого» над звичайним, за словами Анатолія Івановича, багато: це і його неповторний смак, що найбільше приваблює споживача, і користь, і ціна, котра приблизно також, як і у пляшкового. Єдине, на що повинні звертати увагу споживачі, це те, що «живе» пиво потребує спеціальних умов зберігання і має значно менший строк придатності.

Визначити свіжість пива можна за його кольором, смаком і запахом

– Залежно від типу фільтрації, – веде далі Анатолій Іванович, – «живе» пиво може зберігатися від 7-ми днів до одного місяця. Воно може продаватися як на розлив, так і в пляшках. Але якщо на пляшці з написом «живе» пиво стоїть термін придатності більше місяця, то варто задуматися, наскільки таке пиво дійсно «живе».
Чи свіже «живе», як, до речі, і звичайне пиво, перевірити, за словами лікаря з гігієни харчування Черкаської міської санітарно-епідеміологічної станції Івана Руденка, може й пересічний споживач.
– На щастя, пиво належить до тих продуктів, свіжість яких можна перевірити, навіть не куштуючи, – каже Іван Олексійович. – Якщо пиво несвіже, воно стає мутним, має осад, різкий запах і кислий смак, якщо його все ж скуштувати. Прострочене пиво також може мати дуже багато піни або бути зовсім без піни. Такий напій у жодному разі пити неможна.
Варто звернути увагу й на місце, де наливають пиво. За словами Івана Олексійовича, на торговій точці, де продають пиво на розлив, обов’язково має бути холодильник і одноразовий посуд. Варто також слідкувати за тим, щоб пиво наливали у новий пластиковий стакан, а не протертий попередньо ганчіркою, щоб не ризикувати підчепити хвороби, що передаються зі слиною. Продавець, за словами лікаря, повинен обов’язково мати санітарну книгу та спецодяг, а на прохання споживача показати документи, що підтверджують свіжість і якість пива.
– На якість пива, скільки я пам’ятаю, скарг ніколи не було, – розповідає заступник начальника обласного управління у справах захисту прав споживачів Віталій Бойко. – А от що стосується свіжості пива, то на неї скарги надходять регулярно. Але прострочений напій – проблема не виробника, а вина реалізатора й необачність самого покупця. Треба дивитися, що купувати.
Чи може бути корисним алкогольний напій?
– Так, – запевняє головний дієтолог області Галина Полинько, – але пива це не стосується. Якщо в людини поганий апетит, замість пива, яке теж його покращує, ми рекомендуємо пити трохи натурального червоного вина. У пиві ж, на мою думку, ніякої користі немає, будь воно «живе» чи ні. Це, насамперед, алкогольний напій, тільки з іншим смаком і запахом. Окрім звикання, він призводить до проблем із вагою, захворювань печінки та інших внутрішніх органів, якщо йдеться про безалкогольне пиво з консервантами.
Виробники ж дотримуються зовсім іншої думки. Усі їхні аргументи на користь пива в тому, що воно виготовлене з натуральних компонентів, багатих корисними та поживними речовинами: ячменю, хмелю, солоду, пшениці, меду. Тож, доки є пиво, доти, напевно, й триватимуть суперечки між виробниками та лікарями щодо його користі.
– Якщо порівняти користь від пива зі шкодою, яке воно приносить організму, – говорить головний лікар Черкаського обласного наркологічного диспансеру Віталій Борозинець, – то шкоди від цього напою набагато більше. Пиво є пиво, як його не назви: «живе» чи ще якесь. Назва – це всього-на-всього реклама, котра пропагує алкогольний напій, до якого дуже непомітно, але всерйоз і надовго звикають. Пивний алкоголізм зачепив сьогодні всі вікові групи і всі верстви населення. Він підриває здоров’я молоді, калічить психіку, тому говорити в цьому розрізі про користь пива, на мій погляд, недоречно.

Григорій Кутир: «Теперішнє «живе» пиво ніяке проти «Жигулівського», «Ризького», «Московського», «Карамельного», яке колись варили на нашому пивзаводі

— Теперішнє «живе» пиво нікудишнє, порівняно з золотінським, – запевняє Григорій Кутир, у минулому робітник місцевого заводу
— Живе пиво з бочки набагато приємніше і корисніше від того, що в пляшках чи в бляшанках, – запевняють золотоніські любителі цього напою. – Після нього голова свіжіша і не болить так, як після консервованого.
– Е, ні, хвалити теперішнє пиво може тільки той, хто не пив справжнього золотоніського, — заперечує Григорій Павлович Кутир. – Купив якось того «живого» – тьху! Ні в яке порівняння не йде з тим справжнім, яке робили на Золотоніському пивзаводі. Ото було пиво! Найкраще у всьому Радянському Союзі.
Щодо всього Радянського Союзу – не будемо ні стверджувати, ні заперечувати: можливо, так, а може, Григорій Павлович, який два десятки років віддав цьому підприємству, як патріот схильний дещо перебільшувати. Але про золотоніські пивні традиції, про те, що цей бурштиновий напій був дійсно живим і корисним та дуже популярним, багато хто пам’ятає. Ним забезпечували не тільки Золотоношу, Драбів і Чорнобай, його возили в Черкаси, воно успішно конкурувало з місцевим. А київські водії кажуть, що повні “авоськи” везли його в Київ як гостинець. Це тому, що пиво в Золотоноші робили по-особливому.
– Насамперед треба, щоб була добра вода, — пояснює Григорій Павлович. – У нас тоді вода була відмінна, та ще й подавалась по сріблених усередині трубах.
Як розповідають інші золотоніські старожили, у 1903 році підприємець Франт Діаруш, чех за національністю, купив у Згарі під Золотоношею 9 га землі під пивне підприємство. До нього він працював на пивоварнях у різних містах України. Вода в Згарі здалася йому найкращою, тому й вирішив збудувати власний завод тут. Кажуть, що й справді поставив для води посріблені всередині труби.
Після націоналізації заводу при радянському керівництві тут стала чинбарня. У 1954 році чинити шкіри на колишньому пивзаводі перестали, а повернули попередній профіль: він став пивним цехом виноробного комбінату.
– Я пам’ятаю пивовара Федора Родіоновича Овчаренка – дуже талановитий і відданий справі був чоловік, – згадує Григорій Кутир. – На дистанційній комісії в Києві його пиво завжди отримувало п’ятірку за п’ятибальною системою, адже не тільки добру воду використовував Федір Родіонович, але й хміль брав найкращий, технологію витримував десятиріччями перевірену. Потім він навчив своєї справи Григорія Кобця, теж нині покійного...
Не варять тепер у Золотоноші пиво. Цехи давно стоять, і, як сказав один із золотоніських старожилів, крім старожилів і котів приблудних там нікого немає. Тож порівняти теперішнє «живе» пиво зі справжнім золотоніським цінителі не мають ніякої можливості.
Інна ОНИЩЕНКО, Ніна ВЛАСЕНКО, фото автора