Черкаська обласна газета Нова Доба

Борис Сидоренко з офісу столичної фірми удосконалює сайт Зеленої Діброви.

«Щоб створити сайт чи блог, достатньо 10 хвилин»

Свої сайти створили практично всі райдержадміністрації, райради та мерії. Там розміщена інформація про керівників міста й району, історична довідка про адміністративну територію, багато корисних посилань. Сайти мають привабливий вигляд та зручну навігацію. Видно, що ствоюють їх не лише через службову необхідність, а й з патріотичних міркувань. Унікальні підбірки давніх світлин роз-міщені на сайтах Золотоноші, zolo.ck.ua,
Христинівки, khrystynivka.ucoz.ua, Канева, kaniv.net. Сторінки в Інтернеті відкривають школи, приватні підприємці, творчі спілки та спортивні клуби. При діловому знайомстві вже непотрібно довго розповідати про свою діяльність. Достатньо вручити візитку з веб-адресою.
Особливо популярні неформальні інформаційні ресурси, яких на Черкащині вже кілька десятків – по декілька в кожному районі.
– Створити сайт чи відкрити блог дуже просто, достатньо десять хвилин помудрувати за комп’ютером, – говорить Борис Сидоренко, автор сайту села Зелена Діброва, zdibrova.narod.ru. – Для цього навіть не потрібно брати ліцензію, як для друкованих ЗМІ. Достатньо простого бажання і трохи фантазії! Відтак власну сторіночку в Інтернеті має навіть село Ашанівка Драбівського району, ashanovka.narod.ru, яке населяють близько 100 жителів. Є сайт села Козацьке, kozatske.narod.ru, Іскрене, iskrina.ucoz.ua, Нечаєве, nechaeve.ucoz.ua, міста Ватутіного, vatutino2005.narod.ru, Вільшаної, vilshana.org.ua, Катеринополя, katerynopil.com.ua, Матусова, matusov.ucoz.ua. На мій смак, найоптимальнішим сільським сайтом є ”Деренківецький хронограф”,  derenova.com.ua. Тут розміщуються й обговорюються начебто дрібні сільські новини, але вони по-справжньому цікавлять селян. Це може бути сінокіс, чиєсь весілля, храмове свято, риболовля на Росі…

Підтримують сайти аматори

Створено чимало корпоративних і тематичних сайтів. Змістовним є ресурс Тетяни Бондаренко ”Педагогічне краєзнавство”, kraeznavstvo.at.ua, Софії Кримовської ”Уманський літературний клуб”, umanliteratura.ucoz.ua, історичний сайт Івана Барського, ivan-barskiy.narod.ru, футбольний сайт, cukrovyk.blog.net.ua. Зареєструвати сайт можна на багатьох безкоштовних ресурсах або за символічну плату. Головне – щоб потім сайт активно розвивався, регулярно оновлювався. Тоді й зростатиме кількість відвідувачів. А підтримувати сайт набагато складніше, ніж його створити. Займаються ними аматори у вільний від основної роботи час. Тому новини району часто беруть просто з електронних версій обласних газет, які мають широку кореспондентську мережу. Це теж цікаво. Адже зайшовши, приміром, на сайт horodysche.org.ua,  – можна побачити все, що останнім часом писали газети про Городище.
– Своїм сайтом я “розродився” наприкінці 2003 року, – говорить Олександр, автор проекту ”Їдьмо у Гумань”, humania.com.ua. – Муки народження видалися надзвичайними, бо знань з веб-програмування не мав, книги були в той час дорогими, вихід до Інтернету коштував 1 долар на годину. Сайт створювався як інформаційно-довідковий для гостей і туристів. Аудиторія вельми різноманітна. Але, як показує досвід, наші відвідувачі дуже мовчазні та законспіровані – майже не пишуть коментарі та не хочуть брати участь в опитуваннях. Лічильник показує, що географія відвідувань дуже широка, здебільшого далеке зарубіжжя. У лідерах: США, Канада, Німеччина, Росія, куди колись виїхали уманчани на заробітки чи ПМЖ. Відвідувачів місцевих дуже мало, переважно це люди, що мають приїхати у місто у відрядження, і туристи. Дуже багато ще не вдалося зробити. Проблема банальна – відсутність фінансування і часу. Місцевий сайт – це не бізнес-проект, що збиратиме гроші. Колись це повинно статися, але не відразу.

Засновник сайту “Провінційне містечко Хритинівка” Олександр Неситов

«Маємо близько 200 відвідувачів на добу»

– Наш сайт ”Провінційне містечко Христинівка”, khrystynivka.com, створений 25 травня 2009 року, – розповідає засновник Олександр Неситов. – Я давненько вже створював різні сайти, от і вирішив нарешті (більше для приколу) зробити сайт рідного міста. Так маленька забавка переросла у дещо більше і серйозніше. Сайт відвідують переважно молодь та люди віком до 45 років. Маємо близько 200 відвідувачів на добу, якщо вірити лічильнику, встановленому на всіх сторінках. Перспектива у розвитку є. Фінансово-прибуткова – навряд чи. На сьогодні підтримання сайту в робочому стані (хоч це поки що майже копійчані гроші) в кілька разів перевищує прибуток. І через збільшення місця під сайт на сервері, ці витрати постійно зростають. Можна тримати картинки, фото та відео на різних безкоштовних хостингах, вставляючи на сайті лише посилання. Але торік через закриття безкоштовного хостингу у мене виникла проблема – все переробити заново (а це 2 роки щоденної праці) або просто закрити той сайт (а там відвідуваність становила більше 5 тисяч на добу). Довелося продовжувати, майже починаючи з нуля, та поступово, за можливості, відновлювати втрачене.
Головна проблема провінційних сайтів – вони ніколи не матимуть тисячі відвідувачів. Та й на рекламі особливо не заробиш. Та все ж, містечкові сайти мають хороші перспективи. Вони дають можливість отримувати все більше цікавої інформації про свої міста, селища і села, адже орієнтовані на потреби земляків. В інтернет-ресурси, які певним чином формують громадську думку, рано чи пізно почнуть вкладати гроші, як у традиційні ЗМІ.
Володимир ЧОС, фото автора