 Юрій Трофименко повідомляє рибалкам про нові штрафи Хитрощі полювання на браконьєрів
Виїжджаємо затемна, незважаючи на те, що рейд, за мірками рибінспекторів, ближній. На вулицю навіть дивитися холодно: всюди паморозь, біля води – вітер, по затоках воду вже скувала тонка крига. Попри це, рибалки у всеозброєнні – хто на березі, хто зі старого мосту в очікуванні щасливої миті завмерли, втупивши очі в воду.
«Господар» цієї частини дніпровського берега (відомого як урочище Кучугури поблизу сіл Сагунівка й Худяки) Юрій Трофименко, старший державний інспектор Держ-рибоохорони в Черкаській області, починає з ними роз’яснювальну роботу щодо нових розмірів штрафів. Чоловіки, звісно, не в захваті: «Більше бензину спалиш, поки до берега дістанешся, ніж ті три кіла риби, що їх можна зловити, коштують».
Тим часом Сергій Шевченко, старший держав-ний інспектор Держрибо-охорони в Черкаській області, дістає бінокля. На воді – кілька човнів, але Сергія Івановича цікавить той, на якому рибалки явно тягнуть з води сітки. Це вже браконьєрство.
– Чому стоїмо, нічого не робимо? – запитую нетерпляче.
– Тому що, якщо ми зараз до них рушимо, вони нас здаля побачать, сітки у воду покидають і будуть руками розводити: «Сітки не мої, нічого не знаю», – спокійно відповідає він. – Зачекаємо, поки вони до берега підійдуть….
Чекати доводиться недовго. А потім… Ох, давненько я так не бігала! Пан Шевченко, зачувши шерех в очереті, стрімголов біжить туди. За ним – оператор з увімкненою телекамерою на плечі, теж чолов’яга під два метри зросту. Очерет – на два мої зрости, але відставати я не збираюся. Десятихвилинна пробіжка очеретом закінчується серйозною задишкою, та одного з чоловіків, що рибалили на тому човні, ми таки затримали. Другий залишається поки що в човні посеред води: здається, вони думали тікати в разі чого різними шляхами. Але коротка розмова з рибінспектором їх переконує, що це марна справа.
На браконьєрство штовхає важке життя?
Змирившись, вони вивантажують з човна сітку з рибою. Під пильним оком рибоохорони чоловіки вивільняють з сітки карасів та кількох окунців – усього 90 рибин. За новими тарифами, це потягне на дуже великий штраф.
– Приблизно – півтори тисячі гривень на відшкодування завданої шкоди плюс 340 штрафу за адмінпорушення, – підсумовує Сергій Шевченко, старший державний інспектор Держрибо-охорони в Черкаській області. – Зараз складемо протокол, згодом матеріали ми передаємо в правоохоронні органи. Там мають право навіть порушити кримінальну справу – сума шкоди вже дозволяє це зробити. Але, можливо, обійдеться лише сплатою штрафу.
Спійманих на гарячому браконьєрів це не втішає.
– Та мені рік треба буде пахати, щоб такий штраф заплатити! – обурюється один із них, 45-річний житель Сагунівки. Щоправда, на запитання, ким же він працює, він скрушно повідомляє, що безробітний.
Його товариш, 38-річний житель Худяків, більш мовчазний, але обидва наполягають, що на браконьєрство їх штовхає важке життя, безробіття на селі, а такі штрафи – несправедливі.
У Держрибоохороні з цим не погоджуються. Тут розуміють, що штрафи в нашій країні ростуть значно швидше, ніж зарплати в населення. Проте наголошують, що все-таки більшість громадян воліє триматися в межах закону, незважаючи на життєві незгоди. А окремі особи перетворили браконьєрство на безсовісний промисел: навіть сплативши штраф, такі люди не відмовлялися від свого незаконного заробітку, а навпаки – знову виходили на воду з сітками й глушили рибу з потрійною енергією – аби «відшкодувати» собі ті кошти, що їм довелося сплатити як штраф.
– Навіть якщо ці підвищені штрафи відіб’ють охоту хоча б у п’ятої частини нинішніх браконьєрів знову займатися незаконним виловом риби – це вже хороший результат, вартий того, аби вдатися до такої непопулярної міри покарання, – вважає Віктор Ліпінський, голова обласної гро-мадської інспекції рибоохорони. – Сьогоднішні зловмис-ники матеріально фінансово постраждали доволі суттєво, тому вони принаймні замисляться, чи виходити їм знову на воду з сітками.
За словами пана Ліпінського, метою впровадження нових, значно більших, штрафів якраз і є зробити браконьєрство еконо-мічно невигідним заняттям.
Браконьєри – не єдине лихо
Рейд продовжується. Автомобілі рибоохорони рушають обмілілим берегом Дніпра. Обабіч – усе той же височенний очерет.
– Зверніть увагу: ми зараз їдемо практично по дну річки. Тут, в очеретах, навесні буде нереститися риба, – пояснює Віктор Ліпінський. – А якщо бути уважним, то легко помітиш «гірлянди», які позалишали браконьєри. Це сітки, що позастрявали ще з весни. Можливо, їх спеціально покинули власники, якщо вони тікали від наших працівників.
Дійсно, дорога, якою ми рухаємось, улітку є шляхом для човнів. Причому це частенько браконьєрські човни, оскільки саме в очереті легко ховатися. Де-не-де видно залишені сітки. Це яскраве свідчення зухвалого й нищівного вилову риби в місцях її нересту.
Переїжджаємо невеликий рівчак.
– Це спеціально виритий шлях, яким риба заходить на нерест і яким повертається в Дніпро, – пояснює мій супутник. – Але з ними теж біда. Такі рівчаки треба розширювати й поглиблювати, адже їх розмиває вода. У результаті риба може зайти на нерест, але не матиме можливості вийти, коли річка міліє після весняних повеней. Унаслідок вона гине тоннами. Проте місцева влада, як правило, не переймається цим питанням.
Проблемних питань, виявляється, чимало. Але ми наближаємося до риббригади за роботою. Біля берега – кілька рибацьких човнів. Чоловіки в незграбному спецодязі заходять у крижану воду, вивантажують сьогоднішній улов. Вітер на просторі розгулявся не на жарт, вздовж води – крихти переламаної криги. Перш ніж вийти з тепла салону автомобіля, варто набратися мужності. А ці чоловіки ніби й не помічають холоду, жартують і навіть дивуються:
– Хіба ж це вітер? – і продовжують тягати ящики з рибою.
Юрій Трофименко, старший державний інспектор Держрибо-охорони в Черкаській області, зупиняє їх і повідомляє про підвищення штрафів:
– Відтепер у разі незаконного вилову штраф за карася – 17 гривень, за окуня так само, за ляща – 170, за линя – 119, за сома – 425, за судака – 510 гривень. Тобто, чотири отакі судаки, – нахиляється і бере з ящика рибину, – уже потягнуть на кримінальну справу. Щоб самі знали й товаришам своїм скажіть…
Це наочний приклад того, що головним у роботі інспекторів Держрибоохорони є все-таки не покарання браконьєрства, а його недопущення. Бо мета їхньої діяльності – не збирання штрафів, а збереження водних ресурсів, якими вони опікуються.
Світлана СОБОЛЬ, фото автора
|
