Черкаська обласна газета Нова Доба

Майже дві тисячі пластикових пляшок різних кольорів використав цей чоловік, щоб виготовити всі потрібні на обійсті паркани. Виняток – хіба що біля  свиней: краси й праці господаря вони не оцінять та ще й рознесуть таку загороду.
Захопився 67-річний Іван Відоменко пляшками 4 роки тому. Після того, як у нього захворів шлунок, лікарі приписали пити «Миргородську» воду. Гора пластикових пляшок з-під води й спонукала чоловіка якось використати їх у господарстві.
– Білі пляшки мені не дуже подобаються, вони швидко мутніють, тому я почав збирати ще й коричневі з-під пива й зелені з-під «Спрайта», – розповідає Іван Відоменко. –  Смітників у нас в селі вистачає, та й живу я біля самісінького бару. Щоб паркан був красивішим, роблю з різних пляшок візерунки.
А найперше, що Іван Дмитрович зробив із пляшок, – це штору на вхідні двері. Коли йшов дощ, вітер забивав воду у веранду. Штора з пластикових пляшок і воду добре відбиває, і не мокне, й достатньо об’ємна, щоб вітер її не задував та не перекручував.
Пляшки чоловік скріпляє капроновими нитками та дротом. Якщо це паркан – кріпить їх на каркас із прутів.
– Я спочатку проколював дірочки в пляшках шилом, але натрудив руки й вирішив робити це дрилем, – ділиться тонкощами своєї роботи Іван Відоменко. – А щоб відновити форму пляшки, якщо вона зім’ята, наливаю в неї води, надуваю.
Ще Іван Відоменко хотів зробити східці біля хвіртки з вмурованих в бетон до гори денцем скляних пляшок, але після того як одну таку конструкцію вже розбили відвідувачі бару, вирішив від цієї ідеї відмовитися. З пластиком все-таки працювати надійніше. Якщо ж якась пляшка таки пошкодилася, її легко замінити.

Ідею обгородити невеликий квітник під вікнами своєї квартири  в Черкасах Алла Грінькова запозичила в Санкт-Петербурзі, коли гостювала в сестри. Невеликі клумби родичка-росіянка рясно обгородила зеленими пластико-вими пляшками. Через це квітники здавалися закутаними в смарагдові покривала. — Удома й собі закортіло мати такий незвичайний тинок, — розповідає Алла Іванівна. — Домашніх загітувала на збір пляшок. Ні-ні! Не подумайте, що попід смітниками вишукували… Усе цивілізовано. Випили воду, а пляшку відкладаємо.
За зиму жінка назбирала три мішки пластикової тари. Каже, що було близько півсотні пляшок.
— А хитрої науки тут ніякої немає, — додає Алла Іванівна. — Прогорнула канавку, встромила пляшки вниз горлечком і так само загорнула. У мене тинок блакитний вийшов, бо зелених пляшок у нас в продажу майже немає.
Алла Іванівна вказує пальцем на глиби асфальту, які підпирають обабіч її город. Додає, що зараз збирає пляшки, щоб оздобити квітник з усіх боків.
Квітникарка своїми порадами ділиться з усіма охочими. Переконана, що красу можна зробити практично з нічого, головне, щоб цього прагнула душа.
Наталія БАКАЛОВА, Наталя КАУЗАК, фото авторів