Понеділок, 6 лютого 2012 р.
Головна Таблоїд «Коли фанатки дізналися, що маю трьох дітей, їхній інтерес до мене випарувався»
«Коли фанатки дізналися, що маю трьох дітей, їхній інтерес до мене випарувався» Друк E-mail
Четвер, 13 травня 2010 13:48

Фізик за освітою, Ігор Кондратюк зізнається, що телебачення “з’їло” в ньому вченого

Фізик за освітою, Ігор Кондратюк зізнається, що телебачення “з’їло” в ньому вченого

розповідає відомий український шоу-мен Ігор Кондратюк З Ігорем зустрічаємося на зйомках другого сезону популярного проекту «Україна має талант!» Спостерігаючи за тим, як розвиваються події на знімальному майданчику, важко не помітити, що найвагоміше його суддівське слово звучить саме для учасників-вокалістів. Зрештою, це й не дивно, адже ось уже одинадцять років Ігор Кондратюк – продюсер та ведучий улюбленої народної програми «Караоке на майдані». Вилучивши хвилинку в перерві між прямими включеннями, Ігор відповів на запитання «Нової Доби».
«З настирливими талантами я не спілкуюся»
– Ігоре, вибачайте за цікавість, але ви такий високий! З екрана видаєтеся дещо нижчим…
– Є такий ефект (Сміється). – Це тому, що всі оператори, які мене знімають, реально нижчі, ніж я (зріст Ігоря – 1,97 м – Авт.)! Знаю лише одного, що має вищий зріст, але він у «Караоке» не працює. Тому ось так.
– До речі, про «Караоке». Ніколи не рахували, скільки талантів відкрили за час існування програми?
– Ні, цього не підраховував. Але гадаю, що десятки зо три артистів, які нині на слуху, набереться. Однак скільки талановитих людей ми відкрили відтоді, як з’явилася перша передача, сказати важко. Адже це вже чималий стаж – як-не-як у січні відзначали одинадцяту річницю «Караоке».
На мій погляд, у мене було декілька таких яскравих проектів. Сюди зараховую “Шанс”, а також програму, що якось швидко промайнула – «Американський шанс”. Що ж до останнього, то вважаю, що це взагалі був унікальний проект. Ніхто в нашій країні не знімав шоу в США без іноземного співпродюсування. Ми були першими. Поїхали й зробили цю передачу фактично на нашому чесному слові, на нашому… навіть не знаю, на чому! Цей проект, до речі, досі ніхто не повторив. Москвичі торік хотіли зняти аналог. Телефонували, цікавилися нюансами. Я сказав, що все вдалося реалізувати за два тижні – вони не повірили…
– Помічали, як за цей час змінилися люди, що приходять на Майдан?
– Програма десятирічної давності й дійсно кардинально відрізняється від сучасної. Навіть по тому, як люди одягнені, я вже не кажу, як змінився репертуар. Пісні, що їх співали одинадцять років тому, зараз практично не виконують. Це й той же “Чортополох”, “Зіронька”, “Два дубки”… Раніше їх замовляли дуже часто, нині ж народних не співають.
Ну і, звісно, сьогодні до нас здебільшого приходять люди професійніші, досвід-ченіші, адже вся країна знає, що це за програма, і який формат поведінки вона передбачає.
– А від занадто настирливих талантів ніколи не потерпали?
– А як же без цього! Потерпав, щоправда, не можу сказати, що надто сильно. Зрештою, таким людям даю зрозуміти, що з настирливими я, по-перше, не спілкуюсь. А по-друге, якщо їм навіть удавалося десь роздобути мій номер телефону, то я просто називаю їх у мобільному: «Не брати». Є у мене в телефоні кілька таких підписів: «Не брати-1», «Не брати-2» і так далі…
– А від фанатів рятуватися не доводилося?
– Багато фанатів було спочатку, коли «Караоке» тільки  з’явилося на екранах і про мене ще не було інформації в пресі. Тобто на етапі такого собі проникнення Кондратюка в засоби масової інформації. Коли ж почитали, що в мене сім’я і троє дітей, то інтерес фанаток до мене випарувався, – полегшено зітхає. – Що ж до фанатів, то вони були і є. Щоправда, деяких нам самим довелося вигнати через їхню неадекватну поведінку. Вони чомусь вирішили, що фанати – це круто, й навіть крутіше, ніж сама передача.
Як би там не було, а фанатів не боюся. Зрештою, вони сумирні, з футболь-ними вболівальниками їх не порівняти.
«Вимог типу «не одружуватися» чи «не виходити з дому» перед артистами не ставлю»
– Ігоре, зараз ви займаєтеся продюсу-ванням. Скількох підо-пічних маєте?
– Нині їх четверо. Це Віталій Козловський, Наталія Валевська, Інна Воронова та Петро Дмитриченко (усі – учасники проекту «Шанс», що його продюсував Ігор Кондратюк, – Авт.). Хоча, наприклад, з Дмитриченком  працюю, скажімо так, легенько, а з Вороновою взагалі практично не проводжу роботу, адже вона народила сина й нині займається в основному дитиною. Що ж до Наталії Валевської, то зараз її творчістю переймається ще й Алла Пугачова. А найтісніше ми працюємо з Віталієм.
– Які умови ставите артистам?
– Як вам сказати... Вимог типу «не одружуватися» чи «не виходити з дому» у мене немає. Це цілком нормальні розумні люди. Навіть Інна Воронова, хоча й одружилася трохи зненацька для мене, але я знав, що до цього йде. Складніше продюсерам, які працюють із дівчачими групами, адже кожна в гурті хоче свого. Тому там, напевне, є проблеми з радикальними вимогами. Натомість з такими нормальними людьми, як у мене, питань не виникає.
– Ваші діти не хочуть на сцену? Якщо так, то чи допомагатимете їм у цьому?
– Я готовий підтримати своїх дітей у їхньому зацікавленні будь-чим. У тому числі й сценою, якщо вони цього захочуть. Тому що насправді зараз занадто мало молодих людей, що реально чогось прагнуть.
Звісно, мені було б значно легше, якби всі мої діти, й навіть п’ятирічна доця, сказали, що от усе – буду тим-то. Але, по-перше, це нереально в 5 – 11 років. А по-друге, такого щастя просто не буває. Так що я чекаю…
– Пригадайте най-яскравіший момент з останнього телевізійного досвіду...
– Загалом, у мене всі телевізійні програми по собі лишають яскраві спогади. Однак останній курйозний випадок – це коли вперше в історії клубу “Що? Де? Коли?”, членом якого я є, узяв участь у грі, будучи вдома. Як зараз пам’ятаю, в ту суботу команда Козлова виграла 6:5  на свою користь. Це була остання гра весняного сезону, і я не зміг прилетіти до Москви через проблеми з вулканом. Причому, не дав би ефекту й варіант з іншим транспортом, адже в п’ятницю був на прямому ефірі “Україна має талант!”, що завершується після опівночі. Тому грав удома в режимі он-лайнової відео-конференції. За столом було п’ятеро осіб… і я шостий, якщо можна так сказати. Мене представляв монітор, – сміється.
– Такого не було ще ніде і ні з ким за всі 35 років існування “Що? Де? Коли?”.
– Цікаво, а чи пов’язує вас щось із Черкащиною?
– Родичів там не маю. Зате пригадую, як у Черкасах ми знімали одну з ювілейних програм. Причини рішення очевидні, адже Черкащина все ж таки – серце України. До всього, звідтіль виходить чимало талантів.
ДОСЬЄ

Ігор Кондратюк:

Народився в с. Пригір’ї на Херсонщині.

Закінчив фізичний факультет по спеціальності «Оптика твердого тіла».

На телебаченні з 1985 року, коли був прийнятий гравцем до телевізійного клубу «Що? Де? Коли?».

Одружений. Має трьох дітей: Сергія, Данила та Поліну.

Про Ігоря Кондратюка ви не знали:

Ігор – кандидат біологічних наук, автор понад ста наукових праць з молекулярної біофізики.

Має п’ять нагород телевізійної премії «Телетріумф».

Професійний футбольний уболівальник.

Розмову вела Неля РАІНА, фото із сайту телеканалу СТБ

 

 

 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Погода

Погода в Черкассах

Курси валют

Курс НБУ Курс обміну валют

НАШІ ПРОЕКТИ