«Райський куточок» для молодят облаштував у своєму дворі черкащанин Олексій Черненко

Субота, 19 травня 2012 р.

Головна

Таблоїд

Четвер, 28 липня 2011 09:07

Декоративний млинок, який Валерій Черненко зробив цієї зими, став ще однією окрасою двору

Сфотографуватися на фоні природи та виконаних в українському стилі композицій у весільні дні сюди приходять до десяти пар Українські хатки-мазанки, дерев’яна криниця, млинок, кулемет «Максим» із тачанкою, козацька гармата – усе це можна побачити у дворі жителя Дахнівки (мікрорайону Черкас) Олексія Черненка. До того ж, ворота в нього практично завжди відчинені, тож охочих заглянути бодай одним оком у незвичний двір вистачає, а господар і не проти, а коли вдома – залюбки покаже й розповість, як і чому в нього тут усе так влаштовано.
Біля двору посадили більше ста беріз
Садиба Черненків виходить прямо на дахнівський дренажний канал, який нині захаращений сміттям, замулений та зарослий. Саме впорядкованість та краса ділянки канави, що прилягає до садиби Черненків, і привертають насамперед увагу перехожих та водіїв, які їдуть дамбою. Спочатку, замість кладки через канал, Олексій зробив чудовий дерев’яний місточок, потім надав красивого рельєфу берегам та обклав їх камінням, висадив тут більше 100 беріз. Великі дерева насаджувалися ще близько 20-ти років тому, а маленькі шестирічки утворюють алею, яка веде від містка до дороги, і найпершою привертає увагу тих, хто тут проїздить чи проходить. Доріжка цієї алеї викладена дерев’яними кругляками. А навколо – жодного папірця, вабить зеленню акуратно підстрижена трава. Ну як тут не звернути й не пройтися цією алеєю до каналу, що завдяки старанням Олексія схожий на невеличку живописну річечку. Тож і пригледіли цю красиву місцину молодята. Заходили сюди фотографуватися, просити в господаря дозволу покататися на човні. А побачивши, яка краса в його дворі, питали дозволу сфотографуватися і там.
– Я нікому не відмовляв, спочатку, правда, незручно було брати за це гроші, коли давали, але молодят приходило все більше, і поступово це переросло в своєрідний бізнес: я проводжу екскурсії своєю садибою, даю можливість молодятам посидіти в альтанках, випити шампанського, покататися на човні, розпалити вогнище в спеціально викладеному з каміння мангалі, – розповідає Олексій Черненко. – У весільний день у мене може побувати до десяти пар. Коли починав наводити красу на канаві, навіть і в голову не приходило, що таке буде. Тепер у мого обійстя і назва є – «Райський куточок», навіть указівник біля дороги поставили.
А кулемет —справжній!
Та перед цим у таку красу було вкладено чимало праці. Трудилися всією родиною.
– Ми живемо великою сім’єю. Тож і працювали разом. Багато мені допомагає чоловік сестри Валерій, племінники Саша й Олег, а коли дочки повиходили заміж, і зяті, – веде далі пан Олексій. – Моїй доці Тетянці було тільки п’ять років, коли ми з нею вже садили перші берізки.
Черненки й зараз продовжують трудитися та вдосконалювати своє обійстя. Замість воза з сіном, у дворі поставили тачанку зі справжнім кулеметом «Максим» 1943 року випуску. Щоправда, постріляти з нього нині не вийде. Господар придбав цей раритет через Інтернет, а тачанку разом із Валерієм зробили цієї зими власноручно, як і млинок, що прикрашає тепер обійстя. А от козацька гармата – несправжня. Навіть дуло в неї дерев’яне, хоча так майстерно пофарбоване, що здається залізним. Ядра вилиті з бетону, а лафет зробили зі старого дерев’яного возика.
Майструвати усе Олексій Черненко, за освітою інженер-енергетик, вчиться самотужки. Каже, що своїм хистом та художнім смаком він напевно завдячує дядькові-архітектору Михайлу Юхимовичу Черненку та батькам-агрономам.
Зі старого дерев’яного колеса змайстрував люстру
На обійсті Черненків зібрано й чимало старожитностей, які додають йому неповторного колориту та відчуття, що ти в музеї просто неба. Щось господар зі старовини знаходить сам, але більшість речей приносять і привозять звідусіль родичі та знайомі, знаючи пристрасть господаря до старожитностей і бажаючи внести і свою лепту в таку благородну справу. Тож, у кожної речі тут своя історія.
– Оце «жорна життя», – вказує господар на два круглі камінці з дірками посередині, – на них мололи собі хліб під час війни селяни села Майдана, що на Житомирщині, і так врятувалися від голоду. Їхнє село тоді німці спалили, а люди повтікали хто в чому був на острів, оточений з усіх сторін болотом. Серед них були й мої теща з тестем. Колись я гостював у них та й вкинув ці жорна до машини. Колеса від воза мені привезли знайомі з села Квітки Корсунь-Шевченківського району – лежали в колгоспній коморі. З одного колеса я зробив оригінальну люстру у свою бесідку, що виконана в східному стилі. Я його підгледів у ханському палаці в Бахчисараї.
Ідилію цього двору довершує велика клумба перед будинком та альпійські гірки. Навесні тут квітує море тюльпанів і нарцисів, а влітку – різнокольорові троянди. Рослинами нині більше опікується господиня обійстя.
Олексій Черненко зізнається, що вся ця краса коштувала йому чимало грошей та часу. Навіть зараз, коли вже стільки зроблено, роботи вистачає.
– Сьогодні став о пів на п’яту – загрібав територію біля каналу, збирав сміття, – зізнається Олексій.
А ще треба траву стригти. Тим більше, що територія, яку доглядає господар, постійно розширюється. Нещодавно він на радість дахнівчанам зробив ще один дерев’яний місток по сусідству зі своїм.
Таке прагнення родини Черненків до краси та впорядкування території на благо громади оцінила і влада. Два роки підряд це обійстя займало І місце в міському конкурсі «Оточи себе красою». Але найголовніша нагорода для Олексія Черненка – бачити результати своєї праці, радість та задивування в очах людей, які відпочивають біля його двору. Було б більше таких людей як він, і, можливо, захаращена дахнівська канава перетворилася б на мальовничу річечку – ще одне улюблене місце відпочинку для черкащан. А було б більше свідомих відпочивальників, які не розкидають сміття, – у господаря «Райського куточка» було б менше роботи.
Наталія БАКАЛОВА, фото автора

Коментарі

0 #1 17.08.2011 11:27

Супер! Емоціям та захвату немає меж. Дійсно побільше б таких чудових та небайдужих людей.Сам не байдужий до майстрування та благоустрою території. І, звичайно, проживаючи в селі в своєму господарстві теж хотілося б бачити щось подібне.До речі в нас У Мельниках Канівського району теж є подібний чоловік. Тож можна приїхати та подивитися. Це в минулому завгар - Пилипенко Володимир Микитович. На території його садиби також є декоративна криниця "взруб", "журавель" віз, тин із глечиками і т.п.

Цитувати