|
До джерела «Живун», розта-шованого в «Ота-манському» парку поблизу Головківки Чигиринського райо-ну, з’їжджаються люди не лише з найближчих сіл, а й усієї області.
У Головківці розміщу-вався один із найкращих маєтків родини відомих цукрозаводчиків Терещен-ків. За їхньої підтримки у ХІХ столітті парковий масив було реконструйовано, територія стала місцем відпочинку поміщиків та їхніх гостей. Приміщення маєтку до нашого часу не збереглися, але лишився парк із джерелом, що наповнює каскад озер.
Люди вірять у цілющі властивості джерельної води. Із джерелами пов’язана легенда, яку багато століть переказують одне одному жителі Головківки. Мовляв, святий апостол Андрій, мандруючи з учнями Холодним Яром, вийшов на найвище місце помилуватися краєвидом. Літо видалося спекотним, але Андрій не носив із собою води. Ударив посохом об землю, і потекла з-під кручі жива вода. Люди стали селитися поряд із джерелом, помічаючи, що коли хвора людина вип’є тієї води, то швидко одужує. Пізніше нею лікували рани козаки.
Воду із джерела кілька разів брали на аналіз. Виявилося, що до її складу входить близько тридцяти корисних мікроелементів, зокрема високі показники вмісту срібла.
– До джерела регулярно ходжу близько п’яти років, – розповідає жителька Головківки Людмила Кириченко. – Раніше воду брала в місцевій криниці, але через специфічний склад почалися проблеми з нирками. Річ у тім, що в головківських криницях вода має великий уміст вапна. До «Живуна» йти далеченько, тому беру на плечі рюкзак із бідоном, набираю двадцять літрів води. Щоранку натщесерце випиваю по склянці. Ось уже кілька років навіть не згадую про біль у нирках.
За словами завідувача Головківського музею Валентини Бухтій, у теплі пори року люди навіть ставлять намети поблизу джерела, кілька разів на день ходять пити воду.
Щоп’ятниці в каплиці, зведеній поряд із джерелом, відбуваються служіння, батюшка з головківської церкви освячує воду. У такі дні до «Живуна» не проштовхнутися – надто багато охочих з’їжджається напитися та набрати додому святої води.
Люди вірять не лише в цілющість джерельної води, а й у святість цих місць. Сюди приїжджають хворі, що вже не сподіваються на допомогу лікарів.
– Довго не могла завагітніти, – розповідає черкащанка Наталія Гавріна, – а лікарі лише руками розводили, діагносту-вали безпліддя. Під час відпустки з чоловіком гуляли в Суботові, там одна жінка порадила поїхати до джерела. Недалеко біля нього ростуть високі дерева ніби з голими стовбурами. Обняла те дерево, загадала найзапо-вітніше бажання й уже найближчим часом зрозу-міла, що скоро нас буде троє. Вірю, що це не випадковість.
Часто люди хочуть, щоб найщасливіші моменти їхнього життя були пов’язані саме з цим місцем. Тому приїжджають навіть вінча-тися та хрестити дітей.
– До джерела їздимо близько десяти років, завжди привозимо звідти свіжу воду, – розповідає черкащанка Леся Коротяєва. – Тут же, в каплиці, обвінчалися, а згодом і дитя похрестили. Спочатку донька плакала, але коли батюшка занурив її у воду, заспокоїлася. Ми ще тоді здивувалися, що малеча затихла, адже вода навіть улітку дуже холодна.
Цікаво, що взимку вода тут не замерзає навіть у найлютіші морози. Щоб знайти дорогу до джерела, варто звернути праворуч на початку підйому до Головківки.
Вікторія МАТВІЄНКО
|
Топ-тема 
